Олійно-жирова галузь України має сьогодні динаміку сталого розвитку
Олійно-жирова галузь України має сьогодні динаміку сталого розвитку. У тому числі і завдяки ухваленим 20 років тому законодавчим рішенням. Про це розповів Степан Капшук, генеральний директор асоціації «Укроліяпром», під час VII Міжнародної конференції «Black Sea Oil Trade-2019» 5 вересня в Києві. Організатором заходу традиційно виступила консалтингова компанія «УкрАгроКонсалт».
У конференції взяли участь понад 250 делегатів із більш як 25 провідних країн учасниць олійно-жирового ринку — виробники та переробники, трейдери, підприємства з глибокої переробки рослинних олій, інвестиційні компанії, банки, консалтингові, логістичні, брокерські, страхові, сюрвеєрські й інші компанії.
За словами генерального директора «УкрАгроКонсалт» Сергія Феофілова, не в останню чергу завдяки Степанові Капшуку Україна сьогодні має таку високорозвинену і прибуткову галузь. Не так давно Україна була дрібним виробником насіння соняшнику й імпортером соняшникової, виробленої в Туреччині з нашого зерна. Тепер ми країна № 1 у світі з експорту соняшникової олії!
Степан Капшук, представляючи олійно-жирову галузь України, уточнив, що до 1999 року Україна вирощувала 2,5 млн тонн соняшнику, який, в основному, закуповувала в нас Туреччина, натомість завозила до нас 140 тис. тонн олії — з нашого ж насіння. Того таки 1999 року Верховна Рада України вдалася до «неринкових» заходів і ухвалила закон, яким було встановлене 23 % мито на експорт насіння соняшнику з подальшим пониженням відсоткової ставки. І хоча мито згодом зменшили до 10 %, вивозити сировину все одно було невигідно. І це стимулювало внутрішню переробку, заради чого таке рішення і було ухвалене.
«За ці 20 років було збудовано 64 переробних підприємства олійної галузі, з них 48 (!) олієекстракційних заводів, кожен з яких — це $100–150 млн інвестицій. Збудовано 16 терміналів у 6 портах, елеваторні комплекси, розбудована логістика», — розповів С. Капшук.
Ще один важливий поштовх до зростання галузі — її, а відтак і наша з вами, енергонезалежність. Лушпиння, яке раніше не знали куди дівати, зараз використовують як альтернативний вид палива для виробництва енергії, і не лише на оліє переробних підприємствах. Усі галузеві заводи переведені на котли з опаленням вторсировиною, а надлишки лушпиння продаються до ЄС.
За підсумками сезону 2018/2019 галузь виробила 6,4 млн тонн соняшникової олії, на експорт поставлено 6 млн тонн. При цьому загальний світовий обсяг ринку соняшникової олії становить 10 млн тонн. Таким чином Україна займає 60 % цього ринку, а наша соняшникова олія продається до 124 країн світу.
Також, за словами фахівця, стає трендом виробництво високоолеїнової олії і поглиблення переробки, тобто продаж за кордон не сирої олії, а вже рафінованої і дезодорованої.
За попередніми розрахунками «Укроліяпром», загальний урожай олійних культур цього року становитиме близько 22 млн тонн. З них соняшнику — 14–14,5 млн тонн при зменшених площах і збільшеній врожайності, по сої через зменшення площ на 130 тис. га очікування становлять 3,7–3,8 млн тонн, ріпак, при збільшених на 300 тис. га площах цьогоріч «вистрілив» — 3,1 млн тонн.
При цьому на переробку піде близько 17 млн тонн олійних. З них — весь обсяг соняшнику буде перероблено в Україні, 370–400 тис. тонн ріпаку, 1,8–2 млн тонн сої. Решта піде на експорт.
Щодо нинішніх цін на олійні, то вони не так відчутно впали, як на інші культури, особливо на зернові, які після останнього звіту USDA просіли на $20–30 за тонну. «Є певне зниження, але незначне, зараз соняшник закуповують по $387 за тонну, при тому, що ціни на олію невисокі, ледь більше $700 і шрот десь $200», — зазначив С. Капшук.
Відкриттям цього року для ринку українських шротів став Китай, який закупив 1 млн тонн. Основні споживачі нашої олії це Індія (більше 2 млн тонн), ЄС (1,6 млн тонн), Китай (зазвичай 700 тис. тонн).
Тобто у галузі є всі передумови для подальшого динамічного розвитку. «Сьогодні заводи, особливо з переробки сої, та й ріпаку, зростають, як гриби після дощу. Після запуску потужного заводу компанії „Кернел“ у Старокостянтинові наступного року (планована річна потужність переробки — 1 млн тонн олійних — прим. ред.), наші потужності з переробки досягнуть 24 млн тонн, при тому, що ми вирощуємо 22 млн тонн. Ми могли би все переробляти, але специфіка цієї торгівлі така, що ріпак нам не вдається втримати», — зазначив С. Капшук.
За його словами, лише за липень нового маркетингового року було експортовано 487 тис. тонн ріпаку, що на 160 тис. тонн більше, ніж минулого року. Якщо такі темпи експорту продовжаться, до листопада буде вивезено весь обсяг цієї культури. Тут варто зазначити, що з 1 січня 2020 року має бути введене експортне мито на ріпак (якщо нинішній склад уряду і ВРУ не ухвалять інших законодавчих актів), тому експортери намагаються виконати зовнішні контракти до цієї дати і не понести через мито додаткових витрат.
Щодо сої, то, на думку фахівця, так звані соєві правки мали позитивний ефект для ринку. Нагадаємо, у грудні 2017 року Верховна Рада ухвалила зміни до законодавства, якими скасувала відшкодування ПДВ на сою з 1 вересня 2018 року до 31 грудня 2021 року.
За словами Степана Капшука, через це збільшилася внутрішня переробка сої — до 1,8 млн тонн, при тому, що зазвичай останніми роками переробляли близько 900 тис. тонн. Відтак зріс і експорт олії та шроту — майже вдвічі порівняно з попереднім сезоном: 310 тис. тонн соєвої олії і 750 тис. тонн соєвого шроту.
«Переробка, хочемо ми того чи не хочемо, це додана вартість, робочі місця. Якщо врахувати, що вартість переробки становить сьогодні близько $60 за тонну, то ми втрачаємо додану вартість у $300 млн від вивезених 5 млн тонн сої і ріпаку», — зазначив він.
Також Степан Капшук спрогнозував подальше зростання внутрішньої переробки олійних культур через наявні значні потужності, які потрібно завантажувати.
* * *